Австрійська преса: Янукович перед Москвою "стоїть на задніх лапках"
Росія ставить Україну перед вибором: відстоювати суверенітет і втратити в економічному плані - чи йти на поступки. Така думка озвучена в австрійській газеті "Der Standard", яку цитує "Німецька хвиля". "Йдеться про національний суверенітет. Досі Росія завжди вимагала, щоб Україна, як будь-яка інша держава, нарешті сплачувала ринкову ціну за газ. Домовленість про флот доводить протилежне: газова ціна Москви для Києва є політичною", - пише видання.
"За цим слідує наступний крок. Прагнення об'єднання російського "Газпрому" із українським "Нафтогазом" має забезпечити контроль над транзитом газу до Центральної та Західної Європи. Якщо Україна не хоче добровільно, тоді на неї тиснуть, погрожуючи побудувати в обхід неї нові газопроводи на півночі та півдні", - вважає "Der Standard".
"Україна стоїть, отже, перед вибором - віддати ще один шматок свого суверенітету або втратити надходження за транзит енергоносіїв, що є важливим чинником і без того неблагополучного державного бюджету", - пише австрійська газета.
Геть партійні прапори!
27 квітня і 11 травня під стінами Верховної Ради мене вразила величезна кількість прапорів політичних партій та блоків: БЮТ, УНП, Руху, «Нашої України», Арсенія Яценюка, В’ячеслава Кириленка, Анатолія Гриценка тощо. І лише деінде можна було побачити Державний прапор України. Це надзвичайно поганий симптом. Лідери опозиції так і не зрозуміли, що сталося в країні. Вони і далі діють так, ніби в державі зберігаються парламентська демократія і якась українська влада, й тому можна боротися за сепаратні партійні перемоги. Насправді вже немає парламентської демократії та елементарно національного керівництва. Опозиція не зрозуміла, що їй сьогодні доведеться боротися не просто з Партією регіонів, яка сама по собі є специфічним соціально-політичним утворенням, а з малоросійською філією «Єдіної Росії», з місцевим відгалуженням влади Російської Федерації.
В Україні змінилося геть усе. Порівняно з тим, що ми маємо сьогодні, Леонід Кучма – це великий демократ і палкий український патріот. Ситуація дуже швидко погіршуватиметься (як кажуть у Москві, щоб не дати «нацикам», себто свідомим українцям, опритомніти й зорієнтуватися). Опозиція має у стислі терміни тверезо осмислити те, що сталося. Але хто осмислюватиме? Може, ті, хто демонстрував інтелектуальну зверхність і снобізм у цілковитому відриві від реалій України? На жаль, у нас обмаль нормальних людей: як не комплекс меншовартості, то манія величності…
Стара іграшка в нових руках
На тлі скандальної ратифікації харківських угод, протестних акцій опозиції, яка знову починає шукати шляхи об'єднання перед національною загрозою, виклику Юлії Тимошенко у Генпрокуратуру дещо непоміченою залишилася інша, не менш важлива й болюча для української держави проблема.
Тема двомовності в Україні виникає щоразу напередодні виборів й щоразу по їх завершенні про неї успішно забувають. Дискусії ж, які ведуться в Україні навколо мовних питань, мають винятково штучне підґрунтя й, як правило, використовувалися політиками на виборах.
Так було протягом усіх попередніх виборчих кампаній, однак нова владна команда, вочевидь, вирішила цю традицію припинити й продемонструвати виборцям, що новий глава держави свої передвиборчі обіцянки таки виконуватиме.
Нагадаю, що саме в 5-ому пункті програми кандидата в президенти Віктора Януковича під назвою "Дві мови - одна країна" йде мова про те, що тепер вже президент виступає за надання російській мові статусу державної.
Україна-Росія: новий початок з мутними угодами /Die Presse
 Кайдани в обмін на газ? Через економічні проблеми українська влада йде на сумнівні домовленості з Росією, по суті порушуючи Конституцію. І доводить свою нездатність стратегічно мислити. А страждає суверенітет – цитує експертів Едуард Штайнер в австрійській Die Presse. Росія здешевлює поставки газу, тим самим переглядаючи газові договори, укладені буквально рік тому з попередницею уряду Януковича Юлією Тимошенко. Тривала сусідська криза обертається на дедалі тісніші відносини. Цією формулою можна охарактеризувати те, про що домовилися в середу в східноукраїнському місті Харкові російський президент Дмітрій Медвєдєв та його український колега Віктор Янукович. Базований у Криму російський Чорноморський флот уже не має переселятися на російські води в 2017 році – як було передбачено в угоді, – а залишиться в Криму ще на 25 років. Медвєдєв сказав, що узгоджена також можливість додаткових п’яти років.
Дотягнутися до України
Це може звучати як блюзнірство, але опозиція отримала від влади подарунок.
Ніхто, крім фігурантів скандальної змови, не міг передбачити, що капітуляція перед східним сусідом відбудеться так блискавично й так ганебно. Не треба шукати casus belli, не треба чіплятися до приводів, ось воно на поверхні: зрада. Відразу, немов на фронті, зрозуміло, хто на якому боці, які позиції захищати й куди наступати.
Однак із останнім нібито є проблеми. Консолідація в таборі опозиції досі не вилилася в системний опір. Відносно (ну дуже відносно) масові демонстрації ні на кого не справляють враження, а пустощі в сесійній залі мають радше характер ефектного шоу.
Тим часом суспільство, коли судити з непрямих свідчень, виявляє значно більшу зрілість. Прості українці, ошелешені відвертим нахабством чинної влади, готові до дій, вони чекають мобілізаційного сигналу, але так само зрозуміло, що після стількох розчарувань і поневірянь із боку політиків не на будь-який заклик вони відгукнуться.
|
|